Геометрія
1. Пряма, промінь, відрізок, ламана; довжина відрізка. Кут, величина кута. Вертикальні та суміжні кути. Паралельні прямі. Перетворення подібності та його властивості. Відношення площ подібних фігур.
2. Приклади перетворення геометричних фігур, види симетрії.
3. Вектори. Операції над векторами.
4. Многокутник. Вершини, сторони, діагоналі многокутника.
5. Трикутник. Медіана, бісектриса, висота трикутника, їх властивості. Види трикутників. Співвідношення між сторонами та кутами прямокутного трикутника.
6. Чотирикутник: паралелограм, прямокутник, ромб, квадрат, трапеція.
7. Коло і круг. Центр, діаметр, радіус, хорди, січні кола. Залежність між відрізками у колі. Дотична до кола. Дуга кола. Сектор, сегмент.
8. Центральні і вписані кути.
9. Формули площ геометричних фігур: трикутника, прямокутника, паралелограма, квадрата. Трапеції.
10. Довжина кола і довжина дуги кола. Радіанна міра кута. Площа круга, площа сектора.
11. Площина. Паралельні площини і площини, що перетинаються.
12. Паралельність прямої і площини.
13. Кут прямої з площиною. Перпендикуляр до площини.
14. Двогранні кути. Лінійний кут двогранного кута. Перпендикулярність ... площин.
15. Многогранники. Вершини, ребра, грані, діагоналі многогранника. Пряма похила призми; піраміда. Правильна призма і правильна піраміда. Паралелепіпед, їх види.
16. Тіла обертання: циліндр, конус, сфера, куля. Центр, діаметр, радіус сфери і кулі. Площина, дотична до сфери.
17. Формули площі поверхні і об’єму призми, піраміди, циліндра, конуса.
18. Формули площі сфери об’єму кулі та її частин.
II. Основні формули і теореми
Алгебра і початки аналізу
1. Функція y = ax + b, її властивості і графік.
2. Функція , її властивості і графік.
3. Функція y = ax2 + bx + c, її властивості і графік.
4. Формула коренів квадратного рівняння.
5. Розкладання квадратного тричлена на лінійні множники.
6. Властивості числових нерівностей.
7. Логарифм добутку, степеня, частки.
8. Функції y = sin x; y = cos x; y = tgx, їх означення, властивості і графіки.
9. Корені рівнянь sin x = a, cos x = a, tgx = a.
10. Формула зведення.
11. Залежність між тригонометричними функціями одного і того ж аргументу.
12. Тригонометричні функції подвійного аргументу.
13. Похідна суми, добутку і частки двох функцій.
14. Рівняння дотичної до графіка функції.
Геометрія
1. Властивості рівнобедреного трикутника.
2. Властивості точок, рівновіддалених від кінців відрізка.
3. Ознаки паралельності прямих.
4. Сума кутів трикутника. Сума внутрішніх кутів опуклого многокутника.
5. Ознаки паралелограма.
6. Коло, описане навколо трикутника.
7. Коло вписане в трикутник.
8. Дотична до кола та її властивість.
9. Вимірювання кута, вписаного в коло.
10. Ознаки подібності трикутників.
11. Теорема Піфагора, наслідки з теореми Піфагора.
12. Формули площ паралелограма, трикутника, трапеції.
13. Формула відстані між двома точками площини. Рівняння кола.
14. Ознаки паралельності прямої і площини.
15. Ознака паралельності площин.
16. Теорема про перпендикулярність прямої і площини.
17. Перпендикулярність двох площин.
18. Паралельність прямих і площин.
19. Перпендикулярність прямих і площин.
III. Основні вміння і навички
Вступник повинен уміти:
1. Виконувати арифметичні дії над числами у вигляді десяткових і звичайних дробів; користуватися калькулятором і таблицями для проведення обчислень.
2. Виконувати тотожні перетворення многочленів, алгебраїчних дробів виразів, що містять степеневі, показникові, логарифмічні і тригонометричні функції.
3. Будувати графіки лінійної, квадратної, степеневої, показникової логарифмічної та тригонометричних функцій.
4. Розв’язувати рівняння і нерівності першого і другого степеня, а також рівняння і нерівності, що зводяться до них; розв’язувати системи рівнянь та нерівностей першого і другого ступеня і ті, що зводяться до них. Найпростіші рівняння і нерівності, що мають степеневі, показникові. Логарифмічні, тригонометричні функції.
5. Розв’язати задачі на складання рівнянь і систем.
6. Зображувати геометричні фігури на площині і виконувати найпростіші побудови на площині.
7. Використовувати геометричні відомості при розв’язуванні алгебраїчних задач, а з алгебри і тригонометрії – при розв’язанні геометричних задач.
8. Виконувати на площині операції над векторами (додавання і віднімання векторів, множення вектора на число) і користуватися властивостями цих операцій.
9. Застосовувати похідну при дослідженні функцій на зростання (спадання), на екстремуми і для побудови графіків функцій.
10. Застосовувати інтеграл для знаходження площі фігур.
Приклади екзаменаційних білетів попередніх років
№ 1
1. Сума внутрішніх кутів трикутника. Сума внутрішніх кутів опуклого многокутника.
2. При яких значеннях параметра p система має єдиний розв’язок.
(x – p)2 + y2 = 4
x + y = 3
3. Розв’язати систему.
|cos (2x – 3)| = sin x,
|x | £ 2 p
№ 2
1. Властивості функції y = ax2 + bx + c та її графік.
2. Розв’язати рівняння cos (3x – 4 p) = sin (p – x).
3. Знайти площу рівнобедреної трапеції, довжини основ якої дорівнюють 10 см та 26 см, кожна з її діагоналей перпендикулярна до однієї з бічних сторін.
№ 3
1. Властивості кола.
2. Розв’язати рівняння tg |x| = |tgx|.
3. Знайти всі значення p, для яких нерівність виконується одночасно при
x = 3 і при x = 1.
№ 4
1. Означення і властивості функції y = tgx та її графік.
2. При яких значеннях параметра p система має дві розв’язки.
3. Гіпотенуза прямокутного трикутника ділиться точкою дотику вписаного кола на відрізки a і b. Обчислити площу трикутника.
Рекомендована література
1. Алексеев В.М. Элементарная математика. Решение задач. – Київ: Вища школа, 1983. – 351 с.
2. Вибрані питання елементарної математики./За ред. АН УССР Скорохода А.В. – Київ: Вища школа, 1982. – 456 с.
3. Вишенський В.А., Перестюк М.О., Самойленко А.М. Задачі з математики. – Київ: Вища школа, 1985, 264 с.
4. Горделадзе Ш.Г., Кухарчук М.М., Яремчук Ф.П. Збірник конкурсних задач з математики: Посібник для вступників до вузів. – Київ: Вища школа, 1976,-322 с.
5. Сивашинський И.Х. Задачник по элементарной математике. – М., 1966, -512 с.
ПРОГРАМА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Завдання - визначити рівень володіння сучасною українською літературною мовою та вміння використовувати її в різних стилях. Передбачається перевірка знань, умінь та навичок з таких тем:
1. ЛЕКСИКА
Лексикологія як вчення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні та однозначні слова. Пряме і переносне значення слова. Види переносних значень: метафора, метонімія, синекдоха. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Суспільно-політична й офіційно-ділова лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання. Історизми, архаїзми. Неологізми. Нейтральна та емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі словосполучення і вирази. Типи словників.
Лексико-фразеологічний розбір слова:
1. Записати слово.
2. Лексичне значення (пряме чи переносне).
3. Якщо значення переносне, то визначити вид перенесення.
4. Дібрати словосполучення з цим словом.
5. Дібрати синоніми до слова і довести доречність (чи недоречність) заміни аналізованого слова цим синонімом.
6. Встановити походження слова.
7. Вказати, яким є слово: загальновживаним, діалектним, професійним, термінологічним чи образним.
8. Визначити, чи належить до активного словника чи до пасивного (застаріле слово або неологізм).
2. ФОНЕТИКА
Звуки мови. Склад голосних української мови. Склад приголосних української мови. Дзвінкі й глухі приголосні. Тверді й м’які приголосні. Чергування голосних української мови, зокрема чергування О, Е з І
Чергування приголосних української мови:
Г - Ж - З’
К - Ч - Ц’
Х - Ш – С’
Подвоєння й подовження приголосних.
Вимова голосних (наголошених і ненаголошених).
Вимова приголосних: а) звукосполучення ДЗ, ДЖ; б) вимова груп приголосних (уподібнення, спрощення), в) вимова м’яких приголосних; г) вимова подовжених і подвоєних приголосних. Правила вимови слів з апострофом. Ритміко-інтонаційне членування мовлення. Склад. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв Я, Ю, Є, Ї, Щ та їх звукове значення. Букви Г, Ґ та їх звукове значення. Правопис ненаголошених голосних Е, И, О в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення м’якості приголосних на письмі буквами Ь, Я, Ю, Є, І. Сполучення ЙО, ЬО. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Правопис власних та загальних назв. Написання великої букви. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу.
Примітка. Вступник повинен вміти: визначати звуковий склад слова, розбивати слово на склади, ставити наголос відповідно до літературної норми.
3.МОРФОЛОГІЯ
Будова слова. Основа слова і закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безафіксний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні О, Е у складних словах. Написання складних слів разом і через дефіс. Творення і правопис складноскорочених слів. Зміни приголосних при творенні відносних прикметників за допомогою суфікса –СЬК–; вищого ступеня прикметників і прислівників за допомогою суфікса – Ш–; іменників за допомогою суфікса –СТВ–; іменників із суфіксом –ИН– від прикметників на –СЬК–, –ЦЬК–. Словотвірний аналіз слова.
Іменник як частина мови. Значення іменника, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Назви власні та загальні, конкретні та абстрактні, назви істот і неістот. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох формах числа. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Кількість і значення відмінків в українській мові (питання до конкретних відмінків). Типи відмін іменників. Перша відміна. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Друга відміна. Особливості відмінювання іменників ІІ відміни. Відмінкові закінчення родового, давального, орудного відмінків однини. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -Р. Третя відміна іменників. Особливості відмінювання. Четверта відміна іменників. Особливості відмінювання. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ та імен по батькові. Морфологічний аналіз іменників за схемою: початкова форма, власна чи загальна назва, конкретна чи абстрактна, істота чи неістота, рід, число, відмінок, група, синтаксична роль.
Прикметник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста і складена форми). Повні й короткі форми якісних прикметників. Зміни приголосних при творенні вищого ступеня прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка група). Правопис: одна і дві букви -Н- у прикметниках. Правопис складних прикметників разом і через дефіс. Правопис українських прізвищ прикметникового типу. Морфологічний аналіз прикметників: початкова форма, розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісних), рід, число, відмінок, група, синтаксична роль.
Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні) і порядкові. Групи числівників за будовою: прості, складні, складені. Типи відмінювання кількісних числівників: 1) один, одна, одне, одні; 2) два, три, чотири; 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят, ... вісімдесят; 4) сорок, дев’яносто, сто; 5) двісті – дев’ятсот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) збірні; 8) дробові. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання та написання. Морфологічний аналіз числівників: початкова форма, розряд за значенням, група за будовою, рід (для порядкових), відмінок, синтаксична роль.
Займенник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками і числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Неозначені і заперечні займенники, їх утворення. Написання разом і через дефіс. Написання займенників з прийменником. Морфологічний аналіз займенників: початкова форма, з якою частиною мови співвідносний, розряд за значенням, рід, число, відмінок, синтаксична роль.
Дієслово як частина мови. Значення дієслова. Його морфологічні ознаки і синтаксична роль. Форми дієслова. Безособові дієслова. Вид дієслова: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Час дієслова: теперішній, майбутній, минулий. Утворення форм майбутнього часу недоконаного виду. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способу дієслів. Словозміна дієслів. І і II дієвідміни. Особові форми майбутнього складеного і складного часів дієслів недоконаного виду. Особові форми дієслів наказового способу. Родові і числові форми дієслів минулого часу. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та простого майбутнього часу. Морфологічний аналіз дієслів: початкова форма, вид, час, спосіб, особа, рід, число, дієвідміна, синтаксична роль.
Дієприкметник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу. Суфікси пасивних дієприкметників. Відмінювання дієприкметників. Безособові форми на -НО / -ТО. Правопис НЕ з дієприкметниками. Правопис -Н- у дієприкметниках та -НН- у прикметниках дієприкметникового походження. Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки при дієприкметникових зворотах. Морфологічний аналіз: початкова форма, активний чи пасивний, від якого дієслова утворений, за допомогою якого суфікса утворений, вид, час, рід, число, відмінок, синтаксична роль.
Дієприслівник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при звороті й одиничному дієприслівникові. Написання -И в кінці дієприслівників. НЕ з дієприслівниками. Морфологічний аналіз дієприслівників: вид, від якої основи дієслова утворений, за допомогою якого суфікса, синтаксична роль.
Прислівник. Прислівник як частина мови. Значення, морфологічні особливості, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням: означальні (якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії) та обставинні (місця, часу, причини, мети). Ступені порівняння якісно-означальних прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні вищого ступеня прислівників. Написання прислівників разом і через дефіс. Правопис прислівникових сполучень. -Н- і -НН- у прислівниках. НЕ і НІ з прислівниками. Морфологічний аналіз: розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісно-означальних прислівників), синтаксична роль.
Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) і похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні і складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Написання похідних прийменників разом, окремо, через дефіс. Морфологічний аналіз прийменника: група за походженням, група за будовою, з якою відмінковою формою іменника вживається.
Сполучник як частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, розділові, протиставні) і підрядні (місця, часу, причини, умови, способу дії). Сполучні слова. Групи за вживанням: одиничні, парні, повторювані. Групи за будовою: прості, складні, складені. Написання сполучників разом і окремо. Розділові знаки при сполучниках. Морфологічний аналіз: сполучник, розряд за значенням і синтаксичною роллю, група за будовою. Синтаксична роль.
Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, фразові. Написання часток разом, окремо, через дефіс. Морфологічний аналіз: частка, група за значенням і вживанням.
Вигук. Вигук як частина мови. Групи за походженням: первинні і похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Розділові знаки при вигуках.
4. СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ Завдання синтаксису та пунктуації. Словосполучення. Підрядний і сурядний зв’язок між словами. Головне і залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за способами вираження головного слова. Способи підрядного зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування, прилягання. Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Типи речень у сучасній українській мові. Типи речень за метою висловлювання: розповідні, питальні та спонукальні. Типи речень за емоційним забарвленням: окличні і неокличні. Типи речень за складом граматичної основи: двоскладні й односкладні. Типи речень за наявністю чи відсутністю другорядних членів: непоширені й поширені. Типи речень за наявністю необхідних членів речення: повні й неповні. Типи речень за будовою: прості й складні. Розділові знаки в кінці речення. Типи речень за наявністю чи відсутністю ускладнюючих засобів: неускладнені й ускладнені. Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Зв’язок присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Основні функції компонентів складеного присудка: вираження граматичного значення присудка (функція допоміжної частини) та вираження основного лексичного значення присудка (функція основної частини – неозначеної форми дієслова чи іменної частини). Тире між підметом і присудком. Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Другорядні члени речення в двоскладному й односкладному реченні. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Способи вираження означень. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Додаток прямий і непрямий. Способи вираження додатків. Типи обставин за значенням і способи їхнього вираження. Зв’язки другорядних членів речення як залежних слів з головними словами у словосполученні. Просте ускладнене речення: з однорідними членами речення; із звертанням; зі вставними словами, словосполученнями та реченнями; з відокремленими членами речення. Речення з однорідними членами. Способи поєднання однорідних членів речення між собою: а) сурядний сполучник; б) інтонація. Кома між однорідними членами. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах в реченнях з однорідними членами. Речення із звертанням. Форми вираження звертання. Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки при звертанні.
Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями. Значення вставних слів, словосполучень та речень. Розділові знаки при них.
Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені означення – непоширені й поширені. Зв’язок відокремлених означень з пояснювальними словами; означення узгоджені й неузгоджені. Відокремлені прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки. Зв’язок відокремлених додатків з іншими членами речення. Відокремлені обставини. Способи їхнього вираження. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення.
Складне речення. Ознаки складного речення. Способи зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація і сполучники або сполучні слова; 2) інтонація. Типи складних речень за способом зв’язку їхніх частин: сполучникові і безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.
Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному. Розділові знаки у складносурядних реченнях. Складнопідрядне речення. Головне і підрядне речення. Способи вираження залежності підрядних речень. Підрядні сполучники і сполучні слова. Розділові знаки між головним і підрядним реченнями. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії і ступеня, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Підрядні речення, що стосуються окремих членів у головному реченні; підрядні речення, що стосуються головного речення в цілому. Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Їхні типи за характером зв’язку між частинами: а) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; б) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; в) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю; г) складнопідрядні речення з мішаною підрядністю. Поняття послідовної підрядності, однорідної підрядності та неоднорідної підрядності. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними. Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між простими реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними реченнями. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Складні речення з різними видами зв’язку. Складні речення з сурядним і підрядним зв’язком. Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком. Способи передачі чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Інтонація й розділові знаки при прямій мові. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Розділові знаки при цитаті. Діалог. Розділові знаки при діалозі.
Синтаксичний розбір простого речення:
1. Тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне.
2. Тип речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.
3. Тип речення за складом граматичної основи: двоскладне, односкладне (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне).
4. Тип речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів: непоширене, поширене.
5. Тип речення за наявністю необхідних членів речення: повне, неповне.
6. Тип речення за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів: неускладнені, ускладнені (однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами).
7. Аналіз членів речення.
8. Розділові знаки в реченні.
Синтаксичний розбір складного речення:
1. Тип речення за характером синтаксичних відношень і зв'язків між його частинами (складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, складне із сурядним і підрядним зв’язком, складне із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком).
2. Кількість частин-речень і характер відношень (смислових зв’язків) між ними.
3. Способи вираження зв’язку між частинами: інтонація, сполучники чи сполучні слова.
4. Аналіз кожної частини як простого речення.
5. Розділові знаки в реченні.
6. Графічна схема речення (за шкільним підручником).
5.СТИЛІСТИКА
Поняття про стиль і стилістичну норму. Стилі української мови: а) науковий стиль; б) офіційно-діловий стиль; в) художній стиль; г) публіцистичний стиль; д) розмовний стиль.
Рекомендована література1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити: Посібник /За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994.
2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Видавничий дім “КМ Асаdemia", 1994.
3. Бабич Н. Основи культурного мовлення. – Львів, 1990.
4. Бурячок А. Що змінилося в „Українському правописі?” – К.: Наукова думка, 1997.
5. Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. – Х.: Прапор, 2000.
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови, - К.; Ірпінь: Перун, 2001.
7. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К.: Українська книга, 2000.
8. Козачук Г. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
9. Кононенко П., Кадомцева Л., Мацько Л. Українська мова: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1990.
10. Лепеха Т.В. Українська мова. – К.: Просвіта, 2001.
11. Мацько Л., Сидоренко М. Українська мова: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993.
12. Навчальний правописний словник української мови. – Харків: Око, 1997.
13. Новий тлумачний словник української мови в 4-х т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998.
14. Олійник І., Сидоренко М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – Харків: Прапор, 1997.
15. Орфографічний словник української мови. – К., 1994,
16. Орфоепічний словник / Укл. М.Погрібний. – К., 1984.
17. Плющ М., Грипас Н. Українська мова: Довідник. – К.: Радянська школа, 1990.
18. Словник іншомовних слів / Укл. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000.
19. Словник синонімів української мови: У 2-х томах. К.: Наукова думка, 1999-2000.
20. Словник труднощів української мови /За ред. С. Єрмоленко. – К., 1989.
21. Український правопис: Вид. 4-те. – К.: Наукова думка, 1993.
22. Фразеологічний словник української мови у 2-х т. – К., 1998.
23. Шевченко Л. та ін. Сучасна українська мова: Довідник /За ред. О. Пономаріва. – К.: Либідь, 1993.
24. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови: Вид.3-є. – К.: Освіта, 1997.
25. Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. - К. : Рідна мова, 1998.
ПРОГРАМА ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Лексичний матеріал
1000 лексичних одиниць, у тому числі 850 одиниць продуктивної лексики. Слова, утворені від відомих коренів, за допомогою афіксів: суфіксів іменників – -er, -ing, -ment, -tion, (-sion), -ness, -ity; прикметників –less, -ful, -able, -y; числівників: -teen, -ty, -th; прислівників: -ly; префіксів дієслів re-; прикметників: un-; dis-.
Граматичний матеріал
а) для усного мовлення
Синтаксис. Вживання простого (поширеного, непоширеного) речення з дієслівним, іменним і складеним присудком.
Вживання безособових речень типу it is warm, it is raining, it is late.
Морфологія. Іменник. Вживання іменників у множині, присвійному відмінку.
Артикль. Основні випадки вживання означеного і неозначеного нульового артиклів. Прикметник. Вживання прикметників у вищому і найвищому ступенях, утворених за допомогою суфіксів і допоміжних слів. Дієслово. Вживання Present Indefinite для вираження звичайних дій, що відбуваються постійно, регулярно, а також для вираження дій, що відбуваються одна за одною. Вживання Past Indefinite для вираження дій, які відбулися у закінчений період часу в минулому; Future Indefinite – для вираження майбу
